Що було б, якби Піноккіо був створений не з дерева, а, наприклад, із заліза? А Білосніжка зустріла не сім гномів, а сім велетнів? А якби дія в казці про Попелюшку перенеслася у 21 століття? Активуйте свою фантазію та пошукайте спільне між словами «футболка», «калина», «інтернет», а далі, може, і нова книжка напишеться. Адже відомий дитячий письменник Джанні Родарі свої книжки писав саме так.
Коли текст просіюють через сито «правильності», то залишаються і цінуються лише камені, а золото йде.
Зробити реальний світ значно цікавішим та веселішим можна всього-на-всього за допомогою фантазії. З нею дітям буде куди легше знайомитись із навколишнім світом, людьми та речами, що її оточують. Навіть якщо у шкільні науки додати трішечки фантазії, то математика перестане бути звичайними цифрами та знаками, а перетвориться, наприклад, у цілий світ, у якому живе містер Нуль, котрий дуже сердиться, якщо хтось намагається на нього поділити, а неправильно розв’язані задачки перетворюються на надокучливих черепах, котрі постійно просять у свого господаря, щоби той їх ще раз розв’язав. Ще необхідніша фантазія при вивченні літератури та мови. Адже великий список із заданих для прочитання книжок зовсім не повинен наганяти смуток та нудьгу, бо трішки пофантазувавши, історії показують свої нові незвідані сторони.
Даючи оцінку дитячим творам, школа, на жаль, зосереджує увагу переважно на орфографії, граматиці та синтаксисі, тобто навіть не на мові як такій, вже навіть не кажучи про такий складний момент, як зміст тексту. Річ у тому, що у школі книги читають не для того, щоби зрозуміти, про що в них ідеться, а для того, щоби «проходити». Коли текст просіюють через сито «правильності», то залишаються і цінуються лише камені, а золото йде.
Але ні в жодному разі не варто думати, що фантазія або дається з народження, або її вже ніколи не здобути. Родарі впевнений: «Уява – це не привілеї невеликої кількості видатних індивідів, нею наділені всі». Саме тому з його книги «Граматика фантазії» я обрала для вас найдієвіші, на мою думку, вправи, які обов’язково допоможуть із розвитком уяви, якщо вона раптом кудись запропастилася.
Вправа 1. Оживіть слова!
Одне слово оживає лише тоді, коли воно зустрічає інше, те, яке його провокує, змушує зійти з рейок звички, розкрити нові смислові можливості.
Загадайте два протилежні та зовсім непов’язані між собою слова. Наприклад, «праска» і «кавун». А тепер починаймо «вичавлювати» з цих слів якомога більше цікавинок та поєднань – для початку їх можна провідміняти разом, а потім із отриманих пар скласти цілі історії або навіть вірші (і зовсім неважливо, якщо вони будуть трішки дивними та неправдоподібними).
Вправа 2. Що було б, якби…?
А тепер дайте волю вашій фантазії – і на складання запитань, і на розгорнуті відповіді. Що було б, якби собаки вміли літати? Що було б, якби море пчихало? Що було б, якби до вас завітали слони на сніданок? Що було б, якби всі футболки перетворилися на книги? «Прищеплюючи смак до вигадки та примножуючи способи вигадування історій, ми допомагаємо дітям проникати в дійсність через вікно, минаючи двері. Раз це цікавіше, значить, – корисніше».
Вправа 3. Неслухняний префікс
Ця гра дозволить нам повигадувати безліч нових слів із незвичними значеннями. Можна взяти префікс «між» і пододавати його до всіх слів без розбору. От ми й отримаємо «міжкрісло» – це, мабуть, такий пристрій, на якому завжди будеш сидіти у першому ряді, адже він просувається вперед між усіма кріслами. А ще можна створити «нешафу», яка випльовує всі речі, котрі хтось намагається в неї покласти, «нецукерку», що на смак гірка і зовсім не розсмоктується – з неї ліпше будувати будинки, ніж їсти. І ще багато-багато дивинок. Упевнена, ви вигадаєте багато надзвичайного.
Вправа 4. Гра з дитинства
Згадайте гру, в яку ви стовідсотково грали у дитинстві. Потрібно взяти лист паперу і по черзі написати на ньому відповіді на запитання: Хто це був? Де він знаходився? Що робив чи сказав? Що зробили чи сказали люди? Чим усе закінчилося? Але кожну відповідь потрібно загортати так, щоби той, хто відповідає на наступне запитання, не міг побачити її. Наприкінці гри розкриваємо листок і читаємо всі відповіді – може вийти повне безглуздя, а може і фантастична історія.
Вправа 5. Казки!
Ох, як багато можна з ними зробити! Перемістити дію казки в зовсім інший для неї час – у сучасність, або ж, навпаки, у давнину. Алладін на своєму килимі літав би швидше за всі літаки у 21 столітті? А якщо змінити ролі? Білосніжка натрапила на сімох гномів і тепер вони разом грабують будинки, а бідолаха-мачуха ніяк не може їх зупинити. Можна змінити навіть матеріал, з якого створений герой! Бо, якщо колобка зліпили з глини, то лисиця не зможе його з’їсти, не зламавши собі всі зуби!
Вправа 6. Помилка в диктанті – ідея нової історії
Неправильно написане слово може мати дуже смішне значення (ви ж гарантовано його придумаєте?) і про нього можна скласти цікавезну історію. Так, діти точно запам’ятають, як писати правильно, а, крім того, неабияк розважаться. Але це зовсім не означає, що можна не звертати уваги на правила і робити море помилок заради фантастичних історій.
Вправа 7. Щось невідоме у давно знайомій казці
Для виконання цієї вправи потрібно згадати улюблену казку й обрати з неї 5 слів, які найповніше її характеризують. Наприклад – русалка, море, королівський тризуб, втрачений голос, принц. А шостим словом вигадайте щось, що взагалі не стосується цієї казки. Нехай це буде слово «ніндзя». А тепер вашій дитині потрібно скласти казку, використовуючи всі ці слова. Чи рятували ніндзя Русалоньку від злої відьми? А, можливо, вони працювали охоронцями у принца? Або ж вони злі та саме з ними відьма заодно? Впевнена, ви вигадаєте безліч незвичних історій!
…ви не тільки допоможете своїй дитині та собі розвинути уяву, а ще й весело та захопливо проведете час разом. Лише пам’ятайте, що «фантазія не «злий вовк», якого потрібно боятись, і не злочинець, за яким потрібно стежити».
Як бачите, вправи зовсім не складні та не вимагають великої кількості часу чи якоїсь спеціальної підготовки. Головне, не боятися вигадувати – якісь небилиці, вірші, що не римуються, нові слова, звірів, казки чи невідомі раніше способи використання звичних речей. А ще виконання таких завдань може бути ну дуже смішним. Тож ви не тільки допоможете своїй дитині та собі розвинути уяву, а ще й весело та захопливо проведете час разом. Лише пам’ятайте, що «фантазія не «злий вовк», якого потрібно боятись, і не злочинець, за яким потрібно стежити».
Немає коментарів:
Дописати коментар