Поради арт-терапевта: чому дітей дошкільного віку не варто вчити малювати

Вікторія НАЗАРЕВИЧ:

Важливою частиною процесів розвитку особистості є розуміння образів, символів і форм, які створюються нашою психікою для гармонізації. Як тільки дитину починають вчити малювати, трапляється найбільша помилка. Ми закриваємо дитині шлях до самопізнання і саморозуміння. Адже через свій малюнок набагато легше зрозуміти і пізнати себе, що апріорі стає неможливим, коли з самого дитинства нас вчать придивлятися до інших… Я, як психолог майже з 16-річним стажем роботи, можу сміливо стверджувати: «Вчити малювати не можна!!!». А якщо вчити професійно, то в художніх школах і після 8 років.

Чому – ні?

1 Коли дитина обирає ту чи іншу форму, колір чи яким чином їй намалювати лінію на папері – вона шукає себе, спосіб власного самовираження. А якщо мама чи бабуся, побачивши, що сонце не кругле, а квадратне, а динозавр червоний, почнуть дитину виправляти, вона почне виражати себе в іншому. Зазвичай це образа, сльози або капризи.

2 У період до 8 років дитина проживає надзвичайно важливий період – соціалізацію. За допомогою малюнків (якщо ви не заважатимете, а просто уважно спостерігатимете) ви зможете дуже багато дізнатися. Страхи, проблеми, переживання… Також за допомогою малюнка діти часто виплескують свої емоції і цьому процесу взагалі не можна заважати.

Вікторія НАЗАРЕВИЧ:

Одна мама, у якої дитина поводилася дуже агресивно, пишається тим, що завжди забороняла малювати війну і бійки. Так ось дитина і принесла все, що могла залишити на аркуші паперу, в реальні соціальні відносини зі світом.

3 Не відбирайте у дитини право показати свою реальність – навіть якщо вона відрізняється від ваших уявлень про те, «як треба». Якщо дитина звикне, що їй завжди вказують, вона навряд чи виросте самостійною та впевненою у собі.

4 Кожен випадковий малюнок дитини – це позбавлення від негативних станів, емоцій, які вона не змогла висловити, енергії, яку нікуди скинути. Тому, коли батьки починають допомагати з сюжетами, то несвідомо блокують психологічний канал, за допомогою якого дитина може стабілізувати свій психоемоційний стан. Якщо дитина прийшла до вас і питає «Що мені намалювати?», розпитайте, що їй цікаво і що б вона хотіла зобразити.

Чим малювати?

ВАЖЛИВА ПОРАДА! Не купуйте дитині десятки фломастерів, якими можна намалювати чіткі та рівні лінії. Віддайте перевагу фарбам, які можна легко змішати, даючи можливість для експерименту. Також арт-терапевти радять малювати восковими олівцями.

Поради батькам та вихователям

– Ніколи не критикуйте і не порівнюйте малюнки дитини з іншими (логіка дитини приблизно така: «якщо малюнок поганий, значить і я поганий чи погана»). Не бійтеся перехвалити дитину, адже кожен малюнок – це частинка прояву душі.

– Проявіть зацікавлення. Прості запитання «Хто намальований на малюнку? Який він? Що він робить? В якому він настрої?» дозволять вас заглянути в душу дитини й побачити можливі проблеми.

– Не смикайте дитину, щоб повернути її у реальність. Це значно зменшує здатність фантазувати, збіднюється інтелектуальний розвиток особистості, знижуються можливості креативного, образного мислення.