Значення педагогічної спадщини В. О.Сухомлинського в екологічному вихованні дошкільників

Одним із шляхів формування екологічної культури дошкільників є використання надбань педагогічної спадщини видатного педагога В.О.Сухомлинського. 

Фундаментом принципів екологічного виховання за В. Сухомлинським є неповторність кожної дитини. Великий педагог наголошував у своїх працях про відсутність бездарних і лінивих дітей, бо в кожній особистості є задатки, талант і їх треба вміло розвивати і направляти у потрібне русло, особливо, коли йде мова про екологічне виховання дітей.

За В.О.Сухомлинським метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у кожній дитині міцних екологічних знань, розуміння взаємозв’язку і єдності дитини з природою; ролі навколишнього середовища у житті та потреби його охорони. В.О.Сухомлинський довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи  рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища. Тому, екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.

В методиці екологічного виховання за В.О.Сухомлинським можна виділити наступні принципи: природо відповідності, цілісності, неперервності.

Принцип природовідповідності – це відповідність людини до природи. Людина складається з основних елементів природи, вона світ у зменшеному вигляді. Тож навчально-виховний процесс повинен відбуватися у відповідності з законами природи; у процесі виховання необхідно використовувати природні, вікові та індивідуальні особливості дітей.

Принцип цілісності – це цілісність людського і природного середовища, їх взаємодія, взаємозалежність. Тісне спілкування між ними допомагає в навчанні і вихованні. Виходячи з цього, природа – єдине ціле. “У цьому цілому – своя гармонія і постійність, взаємозв’язки і залежності, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожен з нас – “природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи», - писав в своїх творах педагог.

Принцип неперервності – це неперервна взаємодія навчання і виховання природою, які постійно потрібно вкладати в систему навчання і виховання яка:

а) супроводжує людину впродовж усього життя;

б ) дає можливість формувати творчий потенціал особистості;

в) визначає цілісність навчального, виховного і творчого процессу усього життєвого циклу.

Принцип неперервності у екологічному вихованні був присутній на усіх “уроках мислення»  педагога. Постійні екскурсії, уроки на природі – це те, без чого не можна уявити собі Василя Олександровича Сухомлинського. Неперервна взаємодія з природою завжди супроводжувалася творчою думкою дитини, багатими емоційними переживаннями, які тісно пов’язувалися з пізнанням і творенням .

Екологічне виховання за В.О.Сухомлинським – це розгляд навчально- виховного процессу як складної системи, при якій дитина без уваги не залишить жодної травинки, пташки, вчиться робити не тільки висновки, а й аналізувати. 

В.О.Сухомлинський найважливішим принципом екологічного виховання підростаючого покоління вважав пізнання та вивчення природи рідного краю і активну практичну діяльність.

Отже можна зробити висновок, що екологічне виховання за В.О.Сухомлинським – це виховання таких дітей, які б бачили і розуміли свою єдність з природою, переживали і турбувались про збереження і примноження навколишнього середовища, бережно відносились до всього живого, що їх оточує в природі. Якщо весь час працювати за методикою екологічного виховання В.О.Сухомлинського, то діти зрозуміють природу, як велику гілку, на якій знаходиться гніздо, в якому живуть вони, малі пташенята природи.